Скасування строкової військової служби в Україні: Мотиви, очікування, наслідки

  • 0
Скасування строкової військової служби в Україні: Мотиви, очікування, наслідки
з відкритих джерел

Міністр оборони України Андрій Загороднюк 10

листопада 2019 року озвучив в ЗМІ амбітні плани щодо скасування призову на строкову службу. Такі спроби в Україні вже були до 2014 року. Але чи може країна відмовлятися від призову зараз?

Перехід на контрактну армію було задекларовано у передвиборчій програмі президента Володимира Зеленського, це викликало в його адресу шквал критики та обвинувачень у популізмі. Суперечки на цю тему не стихають до сих пір, а недавня заява міністра оборони надало дискусії гостроту і актуальність.

"Ми рухаємося до професійної армії за стандартами НАТО, яка буде підготовленою і оснащеною", – заявив керівник Міноборони, але тут же зазначив, що перехід буде відбуватися поступово. Відмова від строкового призову стане лише частиною реформи ЗСУ, що включає соціальний і правовий захист військових, забезпечення їх житлом, харчуванням, медичним обслуговуванням. Реформа торкнеться також резервістів і територіальноі оборони. При помітному зменшенні кількості солдат і офіцерів повинні істотно зрости їх професіоналізм і готовність виконувати поставлені завдання. На думку міністра, зараз в Україні досить сприятливий клімат для реформування Збройних Сил, у зв'язку з чим він пообіцяв вже в наступному році представити "дорожню карту" з скасування строкової служби.

Коментуючи слова керівника Міноборони, нардеп Ірина Верещук, співавтор законопроекту "Про військовий обов'язок і військову службу", зазначила: "Ми зараз повинні зробити так, щоб вберегти життя військовослужбовців і перемагати на полі бою... Професійна армія не буде більше займатися призовом. Для цього немає необхідності, тому що воюють зараз бойовими дронами, IT-технологіями".

В Україні вже робилися спроби перекладу ЗСУ на контракт: у 2005 році було сформовано кілька підрозділів контрактників, називалися різні дати повного переходу до професійної армії. Ця тема звучала практично у кожної передвиборчої кампанії. 

У жовтні 2013 року тодішній президент Віктор Янукович підписав указ про скасування обов'язкового призову на строкову службу. Але вже в травні 2014 року, в.о. президента України Олександр Турчиноввернул загальний призов у зв'язку з агресією РФ.

Безліч військових експертів як в Україні, так і за її межами, наводять аргументи як за, так і проти скасування строкового призову в армію.

Але потрібно відзначити, що в даний час призовники становлять до 10% від чисельності силових структур України і не беруть участі у бойових діях. Саме тому, як зазначив співробітник київського Центру Разумкова Олексій Мельник, "відмова від призову не повинна позначитися на обороноздатності держави".

Загальновідомо, що сучасна військова техніка стає все більш складною у використанні, і тому нею повинні керувати професіонали-контрактники. До того ж при такому рівні озброєнь відпадає необхідність у численної за складом армії. "Досить сильного ядра в розмірі 130-150 тис. військових. Навколо нього потужні сили територіальної оборони та резерв, і крайня ланка – це готовність самого суспільства реагувати на виклики, які зараз існують. Та ж Швейцарія або Фінляндія можуть наростити власні сили до 500 тис. осіб за 3-4 дні", вважає головний редактор часопису Ukrainian Defense Review Антон Міхненко.

Більшість держав нині спрямовують зусилля на оптимізацію наявних ресурсів і отримання максимального ефекту від їх використання. "У часи холодної війни Радянський Союз мав велику за чисельністю армію і покладався на заклик. У 2014 році Україна була в схожому становищі: на папері існувала велика армія, а в реальності вона виявилася не готовою до участі в ініційованому Росією збройному конфлікті",нагадав Мартін Хурт, науковий співробітник Міжнародного центру оборони і безпеки (ICDS) в Таллінні.

Щоб зрозуміти, в якому напрямку необхідно рухатися Україні, реформуючи свою армію, варто поглянути на світову практику. Фахівці дослідницького центру П'ю в США з'ясували, що строковий військовий призов існує в тій чи іншій формі лише в 60 країнах з 191. У 108 державах немає закону про обов'язкову військову службу, а 23 держави (наприклад, Ісландія, Гаїті, Гренландія, Коста-Ріка) взагалі не мають збройних сил. У різних країнах військовий обов'язок приймає різноманітні форми, термін служби коливається від декількох місяців до декількох років. Є країни, де можна офіційно відмовитися від строкової служби за гроші, як, наприклад, у Греції, Грузії або Туреччини.

Прозовники Ізраїльської арміїз відкритих джерел

У той же час, у воюючому Ізраїлі призиваються всі юнаки та дівчата, які досягли 18-річного віку, придатні за станом здоров'я. Студенти, які отримали відстрочку, зобов'язані відслужити після закінчення університету 3 роки строкової служби та ще чотири після отримання офіцерського звання. При цьому Міноборони повністю оплачує їм навчання, проживання та щорічну відпустку. Таким чином, армія отримує в своє розпорядження інтелектуальну еліту молоді, адже відслуживши 7 років офіцерами, багато і подальше життя пов'язують з армією. При цьому будь-який демобілізований отримує значні кошти на навчання у вузі чи на відкриття власного бізнесу.

В Південній Кореї, яка також має конфліктного сусіда, служать всі. Якщо є проблеми зі здоров'ям, призовнику знайдуть місце в тилу, але від служби не звільняється практично ніхто.

Збройні сили Китаю найчисленніші у світі – 2,2 мільйона чоловік, а у воєнний час може бути мобілізовано до 10% від 1,3 мільярда населення країни. При такому людському ресурсі у Китаї немає необхідності в примусовому призові на військову службу. Навпаки, щоб надіти погони, потрібно здати іспити.

Майже у всіх країнах Латинської Америки існує термінова служба в армії. У Перу та Чилі солдатів набирають добровільно, а у Венесуелі, Болівії, Мексиці, Аргентині і Бразилії йде повномасштабний заклик. Самий незвичайний заклик в Мексиці, там він проходить з допомогою лотереї.

Після війни у В'єтнамі в США в 1970 році було вирішено змінити систему комплектування армії. Але США не скасували заклик, а придумали цікавий спосіб. Нюанс у тому, що з початком кожного призову, наприклад, український міністр оборони вказує план призову, тобто скільки людей повинно бути мобілізовано. Його американський колега просто пише нуль, так званий "нульовий заклик". Але якщо ситуація змусить уряд вдатися до мобілізації, "нуль" буде тут же виправлено на потрібне число, і не потрібно витрачати час на розробку проекту, його читання і голосування в Конгресі.

Німеччина, Великобританія, Франція і деякі інші країни "старої Європи" вже давно мають професійні армії, а на початку 2000-х років європейські країни скоротили чисельність армій і перевели їх на контрактну основу. Це було пов'язано з мінімізацією зовнішньополітичних ризиків. По такому шляху пішли Македонія, Чорногорія, Румунія, Болгарія, Польща, країни Балтії, Швеція. Але в 2014 році, з початком військової агресії Росії проти України, заклик відновили в Швеції, Литві, Латвії, пояснюючи це необхідністю підвищення обороноздатності країни перед обличчям російської загрози.

Сенс в тому, що армії тих європейських країн, де існує заклик, спираються на професійні кадри, а строковики, що становлять малу частину особового складу, отримують доволі високу заробітну плату і мають можливість освоїти нову, затребувану спеціальність.

Після відмови від призову в розвинених європейських країнах виявилося не так багато бажаючих вступати на військову службу за контрактом, навіть якщо держава обіцяє непогані гроші і всілякі пільги. З готовністю йдуть служити в армію тільки вихідці з сімей мігрантів з низьким рівнем життя, які розуміють, що престижна офісна робота їм не світить.

Зараз ряд політиків Німеччини і Франції активно обговорюють питання про введення так званої "загальної національної служби", тобто про повернення до заклику молоді обох статей на 12 місяців. Їм нададуть право вибору між службою в армії, у допоміжних армійських структурах, або в цивільних установах. Таким чином, будь-яка молода людина незалежно від статі, національності та соціального походження повинна віддати державі громадянський обов'язок. Беручи до уваги збільшення кількості мігрантів у Європі, армійська служба до того ж сприятиме соціалізації і трансляції в маси мигрантской молоді національної ідентичності. В армії засвоєння таких меседжів буде відбуватися більш ефективно і швидко, чим "на громадянці", сподіваються європейські політики.

Отже, повертаючись в Україну, проаналізуємо, чим же є насправді заява міністра Загороднюка – черговим проявом популізму або бажанням реальних реформ в армії?

Експерти вважають, що скасування призову при Зеленском не буде. Більш того, з 2020 року очікується збільшення покарання для ухильників: посилений розшук за неявку за повістками і посилення відповідальності за спроби уникнути строкової служби. Ведуться також розмови про зниження призовного віку до 18 років, а не 20, як раніше.

Міністр цифровий трансформації Михайло Федоров заявив, що в наступному році планується створити електронні бази призовників, що, на його думку, налагодить роботу військкоматів і зменшить ймовірність корупції.

Таким чином, у нинішньої влади поки що слова розходяться зі справами.

Чому ж українські призовники намагаються обійти військкомат десятою дорогою? Проблема ухильників існувала завжди. Однак зараз однією з головних причин відмови молодих людей від призову є неадекватна політика держави в питаннях війни і миру. "Коли держава "косить" від війни, марно чекати від призовника, що він не буде "косити" від армії", – підкреслив Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. Для вирішення проблеми з ухильниками, на його думку, потрібно змінювати порядок ведення обліку та призову, "створити систему моральних і матеріальних стимулів, які б забезпечували привабливість служби в армії на тлі інших пропозицій на ринку праці".

Необхідно підвищувати професіоналізм в армії на всіх рівнях: це і питання призову, та підготовки офіцерів, працівників військкомату, контрактників. При повному переході на контрактну основу Збройним силам доведеться активно зайнятися рекрутингом, рекламою, а це абсолютно нова сфера діяльності для армії. Щоб витримати конкуренцію на ринку праці, Міністерству оборони доведеться пропонувати претендентам не тільки гідну заробітну плату, але і соціальний пакет, хороші побутові умови, роботу з сучасною технікою. Все це вимагає чималих фінансових вливань, але інвестовані в контрактника кошти, принаймні, не будуть витрачені даремно, адже він прослужить кілька років, а призовника за рік строкової служби все одно не вдається якісно підготувати до військової служби, на його місце прийде новачок, і все доведеться починати спочатку.

Саме це і є основним викликом для України: "Необхідна модернізація всього суспільства, тоді як армія повинна навчитися цінувати індивідуальність кожного бійця - замість того, щоб набирати тисячі призовників", - резюмував естонський експерт Мартін Хурт. І поки цього не відбудеться, військкомати так і будуть заганяти призовників в армію "палицями".

 Таким чином, сьогодні Україна поки що не готова відмовитися від призову на строкову службу, проте реформи і кроки, спрямовані на поступовий перехід до професійної армії, будуть сприяти зростанню її боєготовності і реального наближення до стандартів НАТО. За найоптимістичнішими прогнозами, на реформу української армії може піти від декількох років до десятиліть, з урахуванням російської агресії на території України

Тетяна Гаєва