Як корупційна система знищує науку в Україні

16 January 2018 - 10:51
Як корупційна система знищує науку в Україні

Під завісу минулого року в Україні були оголошені "переможці" в номінації "Академічна НЕгідність року"

Цю громадську акцію (вперше вона відбулася в грудні 2016 г.) ініціювало наукове співтовариство з метою публічно засудити осіб, викритих в академічній несумлінності. Символічне вручення "нагород" проходило, як в уже традиційних номінаціях - "Плагіатор року", "Фальсифікатор року", "Псевдовчених року", "Посіпака" року "," Токсичний ректор ", так і в нових -" Сміттєвий журнал " і " Розголос року ".

На останню серед ряду інших резонансних подій цілком заслужено могла б претендувати Атестаційна колегія МОН від 12 грудня 2017 року.

За свідченнями очевидців, те, що відбувалося в залі засідань колегії, нагадувало розіграний спектакль за свідомо написаним сценарієм. Втім, про це трохи пізніше. Спочатку - коротка передісторія.

Про присудження наукових ступенів псевдовченим і плагіаторам, липові спецради, фальсифіковані дисертації і потурання всім цим неподобствам з боку окремих працівників МОН в нашому тижневику було чимало гострих публікацій. Великого розголосу отримала стаття С.Арбузова "О" мертвих душах " і липових дисертаціях" в якій йшлося про зловживання під час захисту дисертацій в Луганському державному медичному університеті (м. Рубіжне). Факти численних порушень в роботі спецрад ЛДМУ і фальсифікація захисту дисертацій були доведені комісією ДАК МОН. Незважаючи на це, керівництво названого вузу продовжує маскувати і заперечувати очевидне, більш того, намагається очорнити, не гребуючи методами, принципового експерта, який відстоює істину. Все це відбувається на тлі дивної позицію департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації і ліцензування МОН і за мовчазне споглядання (але події же відбуваються не на театральній сцені!) керівників міністерства.

Заступник голови Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій доктор фізико-математичних наук Олексій Колежук розповідає: "Засідання атестаційної колегії (АК) справило на мене гнітюче враження. З кількох причин.

По-перше, дивує схема, по якій відбувається затвердження дисертацій. Члени колегії отримують списки-додатки з прізвищами і назвами дисертацій, які повинні бути затверджені на цій колегії, і голосуються вони списками. А це приблизно тисяча новоявлених кандидатів і докторів наук. У виступі академіка С.Комісаренка на засіданні Атестаційної колегії кілька разів прозвучало, що деякі з цих додатків з'являються на столі членів колегії перед самим засіданням. Інші додатки вони отримують за день-два до засідання АК. Ясна річ, розібратися за такий стислий термін з величезною кількістю робіт неможливо фізично. Загалом, сенс всього цього дійства вельми сумнівний.

По-друге, в доповіді С.Комісаренка були висунуті досить серйозні претензії до спецради ЛДМУ, наведені вражаючі факти з документальними доказами порушень і зловживань під час захисту конкретних дисертацій, а також висловлені конкретні претензії до департаменту атестації кадрів МОН. Здавалося, єдино можлива реакція міністра на такі факти - сказати, що все це дуже серйозно і дисертації, захищені з такими грубими порушеннями Порядку присудження наукових ступенів, не можуть бути затверджені. Але цього ми не почули: замість незатвердження дисертацій, питання знову відклали до наступного засідання Атестаційної колегії.

Академік Комісаренко посилався на п. 26 Порядку, в якому говориться, що в разі виявлення порушення процедури захисту, дисертація знімається з розгляду, тобто рішення спецради не затверджується. Незважаючи на це, загальний тон виступів членів АК був вельми невиразний і зводився до того, що, мовляв, після цього проводилася незалежна експертиза деяких дисертацій, так яка різниця - мали місце порушення чи ні.

І, по-третє. На засіданні колегії була присутня і виступила проректор ЛДМУ. Її виступ був досить тривалим, тоді як іншим постійно нагадували про ліміт часу. Спростувати факти порушень, викладені у виступі С. Комісаренка, вона не змогла, натомість говорила абсурдні, образливі речі на адресу професора С.Арбузової, зокрема - нібито вона чинила тиск на членів спецради, щоб ті визнали факт порушень під час захисту. Як не дивно, ніхто з членів Атестаційної колегії навіть не поцікавився, які є докази для таких серйозних публічних звинувачень

А перед виступом проректора ЛДМУ присутній в залі Анатолій Жорновой, глава ГФ "Самооборона Києва", ледь не зірвав засідання. Він несподівано накинувся на якогось дисертанта, обурювався з приводу затвердження дисертацій осіб, які працюють в "ДНР / ЛНР". Потім Жорновой сказав, що докази виклав в заяві на ім'я міністра. Як з'ясувалося, ця заява стосується саме пані Арбузової, і там, зокрема, написано, що вона є агентом "МГБ ЛНР".

Все це дійсно виглядало зрежисованим спектаклем - і виступ представника ЛДМУ, і мова Жорнового, який, очевидно, не випадково зайшов на засідання Атестаційної колегії.

- Наскільки мені відомо, Науковий комітет пропонував професора Арбузову до складу Атестаційної колегії.

- Мене дуже стурбувала атака на Світлану Арбузову. Вона - член Наукового комітету (НК), більш того, НК дійсно запропонував ввести професора Арбузову до складу Атестаційної колегії МОН. Можливо, спектакль розіграли, щоб запобігти цьому? Адже С.Арбузова неодноразово піднімала в міністерстві гострі питання, і багатьом це не подобається. Я бачу, що ведеться якась кампанія по дискредитації члена Наукового комітету. Це, врешті-решт, кидає тінь на честь НК в цілому, і промовчати в такій ситуації ми просто не можемо. Науковий комітет не має наміру миритися з академічної недобросовісністю. Звинувачення, що прозвучали у виступі С.Комісаренка, підкріплені документально, і на них повинна бути відповідна реакція. Якщо ж нічого не відбувається, то це означає крах внутрішньої системи управління. "

"Безумовно, голова ГФ "Самооборона Києва" Анатолій Жорновой з'явився на засіданні Атестаційної колегії МОН, не випадково, - вважає професор Світлана Арбузова. - Його запросили для тиску на мене, в чому немає ніяких сумнівів. У своїй кляузі він звинуватив мене у співпраці з ЛНР і в отриманні нагороди від Московського патріархату. Ця людина стала автором листа, що містить відверту брехню. у мене дійсно є нагороди, але від наших військових і Верховної Ради України "За особливі заслуги перед Українським народом". Я вже подала позов проти пана Жорнового. Сподіваюся, він на суді назве замовників кампанії проти мене. Хоча зацікавлені особи цієї огидної акції очевидні.

Голова самооборони Києва виявив, як не дивно, вражаючу обізнаність в роботі експертних рад та інформованість по конкретним дисертаційним справах, і не складно здогадатися про джерела цієї інформації.

Це далеко не перша спроба відсторонити мене від боротьби з дипломної мафією в стінах МОН. Наклеп на мою адресу, намагаючись тим самим приховати фальсифікації при захистах дисертацій в двох спецрадах ЛДМУ, неодноразово використовувала проректор цього вузу
І. Комаревцева, у чому їй допомагав департамент атестації кадрів. Але спроба оббрехати мою наукову роботу виявилася безуспішною. На мою сторону стали вчені зі світовими іменами. Ще одна спроба приховати грубі порушення нормативно-правових актів в питаннях атестації наукових кадрів в ЛДМУ була зроблена Комаревцевою на засіданні експертної ради ДАК, яке організували і провели керівники департаменту А. Шевцов і С. Криштоф в залі колегій МОН, що стало безпрецедентним випадком. Крім
І. Комаревцевої, вони запросили на засідання співробітника установи "ЛНР", про що департаменту було заздалегідь відомо. Їм обом було надано можливість маніпулювати фактами і поширювати брехню, що мало продовження в кабінеті першого заступника міністра В. Ковтунця, де звучали прямі погрози на мою адресу. І нарешті, пані Комаревцева була запрошена на Атестаційну колегію МОН 12 грудня, де повторила неправдиву інформацію, вводячи в оману членів колегії.

Є всі докази грубих порушень нормативно-правових актів, включаючи наявність "мертвих душ" в дисертаційних радах ЛДМУ, але ці факти без всякого сорому намагаються приховати. Висновок комісії, в якому в деталях описані виявлені фальсифікації, члени комісії підписували двічі, оскільки перший підписаний документ спробували видалити. Дві дисертації, захищені в ЛДМУ, були відхилені Атестаційної колегією МОН через встановлених махінацій, а шість інших, захищених з ще більшими порушеннями процедури, ДАК наполегливо намагається затвердити, використовуючи при цьому різні прийоми. Директор департаменту А. Шевцов і його заступник С. Криштоф чинять тиск на мене не тільки за допомогою наклепу, але і спробами саботувати твердження гідних дисертацій і сумлінної спеціалізованої ради, до роботи яких я маю безпосереднє відношення. Мої численні звернення до керівництва міністерства залишаються без уваги або передаються в департамент атестації кадрів, де злидні покриваються, що свідчить, щонайменше, про профнепридатність людей, які очолюють департамент.

Один з членів Атестаційної колегії на засіданні сказав прямим текстом: "Нас підводять ті, хто проводить експертизу робіт і оцінку атестації наукових кадрів". Однак, слід віддавати собі звіт, що, голосуючи за шахраїв і рішення липових рад, стаєш вже не безневинною жертвою, а прямим співучасником злочинів. Кількість затверджуваний наукових ступенів і звань жахає. Наприклад, за період з 01.08.16 р по 01.07.17 р - присвоєно 344 звання професора і доцента, а на двох колегіях МОН - 11.10.17 р і 12.12.17 р - 392!

- Напевно, за підсумками 2017 го отримаємо "щедрий" врожай, як на полі наукових звань, так і наукових ступенів, адже додадуться ще дані за два останніх місяці року. Академічна недоброчесність, мабуть, буйно процвітає і на всіх етапах, особливо попередніх засідань атестаційних колегій. Адже перш ніж дисертація потрапить на затвердження в МОН, її результати публікуються в наукових журналах, дисертаційні роботи розглядаються в експертних радах.

- Фальсифікації мають місце, перш за все, в наукових сферах, де експертне співтовариство дуже слабке, тому саме там процвітає академічна недоброчесність. В силу недостатніх знань, любителі всіляких наукових регалій дуже вразливі, ними легко маніпулювати, вони виконують будь-яке бажання начальства. В такому середовищі існує кругова порука, якість наукової роботи замінюється божевільною кількістю посад, нагород і публікацій в журналах, які отримали назву "смітники", належним чином не проводиться оцінка дисертаційних робіт і процедури їх захисту.

Можна навести приклад експертної ради ДАК з питань експертизи дисертаційних робіт по профілактичним, медико-біологічним та фармацевтичним наукам, де зокрема розглядалися дисертації, захищені в ЛДМУ. Його голова проф. М. Регеда займає сьогодні керівні посади як в приватному медичному університеті, так і в провідних державних установах, є членом спецради університету, в який "випадково" була спрямована на рецензію одна з розглянутих на колегії МОН дисертацій. Якби наукова діяльність М.Регеди представляла науковий інтерес, він міг би увійти до списку геніїв сучасності планети. Судіть самі - будучи головним редактором і членом редколегій дев'яти (!) вітчизняних журналів, М. Регеда є автором 680 публікацій і 74 книг. (Більш докладно про це, плагіатні роботи і методи захисту плагіату в очолюваній ним експертній раді, можна почитати в публікації "Сміх крізь сльози") В цій раді, безумовно, є чесні добросовісні вчені, але їх меншість, і їхня думка не має вирішальної дії .

Ми, без перебільшення, стоїмо на порозі інтелектуальної катастрофи, в першу чергу, через дилетантів з фальшивими ступенями і званнями. І ніякі заходи по реанімації вітчизняної науки, що вживаються Науковим комітетом, навіть при наявності достатньої фінансової підтримки, не будуть ефективними, якщо ми не зможемо протистояти імітації наукової діяльності ".

Втім, засиллю псевдонауки і плагіату протистоять лише окремі чесні вчені і науково-освітнє співтовариство громадської ініціативи "Діссергейт". Проти людей, що зважилися кинути виклик наскрізь прогнилої системи брехні і корупції в системі присудження наукових ступенів і звань, ведеться цькування, на них навішують принизливі ярлики, компрометуючі факти. Немає доказів? А нехай спростує, спробує довести, що це не так! .. Адже чим нахабніше брехня, тим більше в неї вірять (психологічно це часто спрацьовує, оскільки навіть важко уявити, що на біле кажуть "чорне", і навпаки.) Методи боротьби з "інакомислячими" досить витончені, - дехто добре "засвоїв" уроки нашої трагічної історії.

Чому система корупції і кругової поруки в цій сфері процвітає, незважаючи на опір чесних вчених і громадський резонанс?

Віце-президент Товариства патофізіологів України, завідувач відділом Інституту фізіології ім. О.Богомольця НАН України Віктор Досенко переконаний:

- Будь-яку корупційну систему важко зруйнувати через багаторівневу, налагоджену роками народну підтримку. Так, більшість зацікавлена ​​в тому, щоб існувала корупція в присудженні наукових звань: один шар населення, не маючи покликання до наукової роботи і навіть не намагаючись зробити що-небудь наукообразное, отримує науковий ступінь; інший - забезпечує управління процесом компіляції або фабрикації даних і отримує чергову "зірочку" за підготовленого науковця; третій шар населення (МОН України) стверджує весь цей процес, створює правила, за якими може працювати саме корупційна система, заодно забезпечує прикриття і псевдовчених, і їх керівників, і спеціалізованих (на імітації наукової діяльності) вчених рад. Матеріальне забезпечення процесу, звичайно, є - струмочки починаються з кишень майбутніх кандидатів і докторів і широкою рікою вливаються в кабінети високих посадових осіб в будівлі на проспекті Перемоги, 10. На жаль, всі складові описаної системи працюють і в патологічної фізіології - науці, якій я займаюся все життя. Слід зауважити, що патофізіологія - досить складна дисципліна, не кожному до душі її філософський характер, а грошового заохочення майже немає: це фундаментальна дисципліна, і патофізіологи не роблять послуг вдячному населенню.

- Втім, кількість захистів дисертацій по цій медичної спеціальності зростає ...

- Дійсно, патофізіологів стає все більше і більше! В Україні вже 8 спеціалізованих рад приймають до захисту дисертації по нашій спеціальності. Можна було б радіти, якщо не читати, про що ці дисертації, і не знати, як вони робляться ... Привернув мою увагу до цієї проблеми ще мій науковий керівник, академік Олексій Мойбенко: в Луганську під прикриттям чиновниці МОН Криштоф відкрили раду із захисту дисертацій спортсменами і всіма бажаючими, недорого отримати науковий ступінь, - якось так прозвучала фраза від шефа. Всі спроби академіка і президента Товариства патофізіологів України "прикрити лавочку" були марні.

Але що тепер - Луганськ окупований, і рада припинила свою діяльність на території України? Ні, звичайно, пішли метастази, - спочатку в м.Рубіжне (завдяки зусиллям проф. Арбузової вдалося закрити пункт отримання дипломів), а потім - в Сумському педагогічному університеті відкривається нова спецрада по патофізіології, але коли дивлюся перелік членів ради (В.І. Шейко, С.І.Кріжна, І.М.Міхейцева, С.Н.Дмітрук, Л.М.Гуніна, В.Л.Соколенко, В.В. Дичко, М. Н.Завадская, Ю.С.Кліменко, В.Е.Бобирев, В.І.Котелевскій, І.А.Калініченко, О.А.Скіба, А.А.Латіна, С.О.Шаповалов), не можу згадати жодного виступу хоч кого-небудь з них на науковому конгресі, пленума патофізіологів, статті у відповідному журналі. Я, звичайно, можу помилятися. Можливо, забув видатних діячів науки, але результати діяльності нової спецради вразили карколомною якістю - реготали всім відділом! Звернулися з листом до МОН України. Замість відповіді А.Шевцов, директор департаменту атестації кадрів, написав кляузу директору нашого інституту.

Професор Арбузова знову намагається зупинити безлад, - марно, корупційна система впевнено знищує науку в Україні.

 Справа в тому, що Світлана Арбузова - безумовно, один з лідерів боротьби за академічну порядність, - вважає доктор фізико-математичних наук, завідувач лабораторією Інституту теоретичної фізики ім. М.Боголюбова НАН України Сергій Шарапов. - Власне, це вже не перша спроба розправитися з нею брудними методами. (див. "Зерна знань від плевел псевдонауки",) Нападки на Арбузову спростували відомі вчені світового рівня.

Саме тоді я уважніше подивився на список публікацій Світлани Арбузової. Приємно вразили стаття в Science, що мала понад 800 цитувань, а також сам факт, що дослідниця публікується в престижних зарубіжних журналах. Не беруся оцінювати те, в чому не є фахівцем, але бачу, що таку оцінку вже зробили рецензенти цього одного з кращих в світі наукових журналів і інші вчені, для яких отримані результати виявилися корисними. Саме це є справжнім капіталом вченого. Те, що Світлана Арбузова - добре визнаний в світі вчений, дозволяє їй чесно і безкомпромісно називати речі своїми іменами.

Створення Наукового комітету (НК) дало українським вченим надію, що в Україні виживе справжня наука, а не тільки імітація наукової діяльності. Оскільки я вважав, що професор Світлана Арбузова дійсно є гідним кандидатом в НК, то був одним з тих, хто запропонував її кандидатуру. Мені приємно, що моя думка збіглася з оцінкою Ідентифікаційного комітету. Переважна більшість членів ВК - широко відомі іноземні вчені, яких не цікавить, подобається чи ні окремий вчений місцевим чиновникам. Процедура обрання в НК є певним аналогом незалежного рецензування статей в міжнародних наукових журналах. І те, що НК обрали саме таким чином, наділяє його і його членів високою легітимністю. Було б добре, якби МОН дійсно прислухалося до порад членів НК, які самі є справжніми науковцями і мають адекватне бачення функціонування наукової сфери.

P.S. Голова ОФ "Самооборона Києва" відмовився від спілкування з журналістом заявивши, що інформацію для підтвердження викладеного в листі на адресу МОН може надати тільки слідчим органам.

Лідія Суржик