Один день із життя Романа Бочкали, або Як активіст "проколовся" з незадекларованим авто

22 January 2018 - 11:06
Один день із життя Романа Бочкали, або Як активіст "проколовся" з незадекларованим авто

Що не кажіть, а дату 18.08.2017 року відомий активіст і «супер-борець» з корупцією Роман Бочкала запам’ятає надовго

Того дня, а якщо вже сказати по правді – то глибокої ночі, бо розраховувався Роман Бочкала за вдалий вечір у одному з найелітніших караоке-ресторанів столиці – «Альмондо», що на Лесі Українки, 34 далеко за 3 годину ночі.

Та й то сказати, посиділи тоді Роман Бочкала та його найближчий соратник Богдан Хмельницький добре. Середній чек з вином в «Альмондо» на двох ніколи менше 6 тис грн не обходився. А якщо вже з коньяком чи віскі – то й за 20 тис грн легко перескочити.

Але хіба для відомих активістів, а разом – ще й співзасновників ГО «Стоп корупції» – це витрати?

А тут хлопці настільки відтягнулись, що треба було викликати так званого «драйвера» (а ще цю послугу називають «тверезий водій»), який власне і прибув на виклик о 3 год 25 хвилин.

І все б нічого. Але виникла халепа. Якби ж просто замовили таксі, то нічого б не було – приїхав би собі Роман на вулицю Урлівську, то й усіх справ. Аж ні – вдень на зустріч з Богданом приїхав пан Бочкала, він же член Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України, на власному авто, то ж і викликати треба було тільки водія. Бо ж автівочка – вона ж якраз навпроти «Альмондо» й стояла.

Але якщо вже день не задався, то нещастя йдуть одне за одним. От і зараз – не встиг Роман Бочкала сісти за кермо автомобіля (коштовного, Volkswagen Touareg 2012 року, двигун 3-літровий, такий новий і зараз коштує від 1,8 млн грн, а б\у – не менше 800 тис грн), як тут же з’явились і патрульні поліцейські.

Мабуть, рядові поліцейські не дуже знають відомих активістів у обличчя, то протокол таки склали – й за такою ж поганенькою статтею – ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а там, що не санкція, то все погано – бо якщо тебе впіймають п’яним за кермом, то такі дії «тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб – накладення штрафу від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб”).

А може все й не так було, може пан Бочкала й пан Хмельницький хотіли «домовитись» з патрульними, або «натиснути». Якщо чесно – навіть не цікаво, бо результат все одно вийшов такий, який вийшов – справу направили до суду.

І тут вже Роману Бочкалі стало й справді зле (це такий сарказм, бо як потім з’ясується, що у суді Роман Бочкала доводив, що драйвера він викликав лише «в зв’язку з поганим самопочуттям»). Ну що вам сказати, якщо вже суддя Білоцерківець О.А. з Печерського районного суду у цю казочку, що о третій годині ночі стає погано через зайву філіжанку кави, повірив, то й нам доведеться…

А тепер переходимо до головного, що власне й налякало Романа Бочкалу. Справа в тому, що в суд для «виправдувального вироку» довелося не лише тягти в якості свідка Богдана Хмельницького та «драйвера» (от вже бідний хлопець натерпівся, хоча не виключаємо, що й заплатили йому за цей перфоманс набагато більше, аніж за стандартний маршрут «Лесі Українки, 34 – Урлівська, 30»). А довелося пояснювати, чому ж саме Роман Бочкала категорично відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння та що власне робив за кермом, якщо ж не хотів нікуди їхати. Відповідь вас потішить.

Насолоджуйтесь: «Він сів в машину, щоб завести двигун, оскільки він заводиться за допомогою відбитка пальця». Це бінго! Загинаємо пальці: 1) авто стоїть біля ресторана «Альмондо» о третій годині ночі, 2) у Романа Бочкали є ключі від автомобіля, власника автомобіля поруч й близько немає, бо тоді б він і відвіз Романа додому – чи просто п’яного чи хворого – це вже не важливо, 3) й головне – авто заводиться ЛИШЕ через відбиток пальця Бочкали. А так роблять лише власники автівок.

Й не згадували б ані про цей день, ані про цей суд, якби не одне але. Формально ніяким авто ані дружина Ірина Бочкала, ані сам Роман Бочкала не володіють! В їх деклараціях – про це жодного слова. Більше того – жодного слова взагалі про будь-яке користування – чи то в силу орендних відносин, чи то в лізинг, чи ще якось. Але дивіться – їздить собі на позашляховику – й все тут!

Ну ми розуміємо, що коли ти антикорупціонер, то навіть свого «залізного коня» краще оформити на будь-кого, хоча б й на ще одного друга.

Й до речі, є в нас такий. Виявилось, що Volkswagen Touareg 2012 року, державний номер АА 1333 КО, належить такому собі Нефьодову Юрію Анатолійовичу.

Людина ця непримітна, засновником ніде не виступає, навіть в соцмережах ніде не світиться з 2016 року. Але ж друзів у Фейсбуці «підчистити» таки забувся.

А тут у Юрія Нефьодова повний набір – й сам Роман Бочкала, і його дружина Ірина, й куми Сергій Плотницький та Олександр Артемчук (які разом з Романом є засновниками БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «БАТАЛЬЙОН ВОЛОНТЕР»). Ну скажімо так – принаймні близький товариш.

А у цього товариша, щоб ви розуміли, таких автівок ще не одна.

Чи то він насправді такий любитель авто, чи то друзі купляють авто «собі», а реєструють на Юрія. Нам здається, що саме так.

Аліна Товченко