Корупція: краще не захворіти, ніж одужати

7 November 2017 - 09:50
Корупція: краще не захворіти, ніж одужати

Можна займатися симптоматичним лікуванням, бігаючи за окремими корупціонерами. Але в довгостроковій перспективі важливіше займатися профілактикою й усувати проблему в зародку

Хвороба: корупція

Наш медіа-простір регулярно сколихують новини про «банки Чауса» та «діаманти Розенблата», і про те, як важливо впіймати і посадити всіх корупціонерів. Це дуже важливо – адже за рівнем сприйняття корупції Україна з року в рік бовтається десь між Гватемалою і Сьєрра-Леоне. Поза всякими сумнівами, боротися з корупцією потрібно.

Інше питання – як боротися. Можна займатися симптоматичним лікуванням, бігаючи і ловлячи окремих корупціонерів. І зараз це обов'язково потрібно робити. Але в довгостроковій перспективі важливіше займатися профілактикою й усувати проблему в зародку. У Бельгії, де я прожив тривалий час, є влучна прислів'я: «краще не захворіти, ніж одужати».

Всі люблять історії про героїв-хірургів, які рятують життя пацієнту в останній момент. Про безстрашних міліціонерів, які перемагають вбивцю в кінці фільму. Про відважних пожежників, які виносять дитину з палаючого будинку за кілька секунд до вибуху. Всі люблять драму. До тих пір, поки не відчуєш її на власній шкурі. Чесно кажучи, я не знаю людей, які б хотіли стати головними героями цих драм.

Для більшості українців корупція на держпідприємствах – поняття ефемерне

По-перше, хірург, детектив і пожежник рятують не завжди. А по-друге, краще взагалі не потрапляти в таку ситуацію. Краще про це подивитися по телевізору або в кінотеатрі, а самому вжити профілактичних заходів. Вести здоровий спосіб життя, щоб не захворіти – тоді не доведеться лягати під ніж. Жити у безпечному районі, щоб раз у раз не стикатися з грабіжниками – тоді не доведеться викликати міліцію. Дотримуватися правил пожежної безпеки, а не запускати новорічний феєрверк, підпалюючи в цейчас сигарету – тоді не потрібно буде викликати пожежників.

Корупція на держпідприємствах

Давній, але яскравий приклад корупції на держпідприємствах: крадіжка $ 330 млн. для закупівлі  двох бурових установок для «Чорноморнафтогазу» у 2011-2012 роках. Для порівняння, у 2016 році затримали директора ДП «Конярство України» за хабар у размірі $30 тис. Іншими словами, можна попередити одну крадіжку під час закупівлі бурової установки, а можна для такого ж ефекту зловити 11 тисяч (!) нечистих на руку «конярів» .

У той же час,  згідно з  даннимм опитування ще 2015 року, проведеного Міжнародним республіканським інститутом, реформу управління держвласністю вважали пріоритетною всього 4% населення, реформу судової системи – 29%, реформу правоохоронних органів – 15%; і це при тому, що для більшості опитаних важливішою була розвинена економіка, ніж демократична система влади.

Проблема в тому, що для більшості українців корупція на держпідприємствах – це поняття ефемерне. Ми не відчуваємо на власній шкурі, як політичні призначення керівництва на держпідприємствах створюють привід і можливості для крадіжки, і як вони впливають на політичну корупцію. Ми не бачимо на власні очі, як із держпідприємств викачуються (наші!) гроші і використовуються потім на виборах. Хоча цифри говорять самі за себе.

Міністерство економіки нещодавно порахувало, що 94 найбільших держпідприємств країни у 2016 році показали порівняно невеликий прибуток. Однак, більшу частину цього прибутку згенерували лише п'ять компаній. Решта 89 показали сукупний чистий збиток у розмірі 9,5 млрд грн. Це ціна 950 апаратів МРТ. Це 3000 нових пожежних машин і ремонт 830 пологових будинків.

Засіб лікування: приватизація

Обділена природними ресурсами Європа живе краще й довше, ніж наділена ресурсами Україна. Там нижче рівнень захворюваності й дитячої смертності, вища тривалість життя. Там нижчий рівень злочинності і менше пожеж. Відсоток вилікуваних пацієнтів, відсоток розкритих злочинів, відсоток погашених пожеж – вторинні показники. В першу чергу важливо, скільки їх взагалі.

Так само  в Європі набагато нижчий рівень корупціїї. Скільки з вкрадених мільйонів повернули – важливий показник. Але в першу чергу важливим є показник того, скільки вкрали. І для того, щоб крали менше, потрібна профілактика. Нудна, нецікава профілактика.

І що робити з чорною дірою держпідприємств, вже давно придумано до нас, а саме: приватизувати більшість підприємств або реформувати корпоративне управління в них, ввівши у них професійний менеджмент і захистивши їх від політичного втручання. Причому справа навіть не у доході від приватизації, а в мінімізації збитку і в залученні стратегічного інвестора, який модернізує й розширить виробництво, створить робочі місця і буде платити податки в державний бюджет.

Що потрібно для приватизації

Нам потрібно фундаментально реформувати Фонд держмайна і змусити його працювати як інвестиційний банк. Зараз потенційний інвестор скоріше має справу зі скандалісткою-продавчинею у держмагазині, ніж з інвестбанкіром. Звідси й сумний результат: у 2015-2016 роках план приватизації виконувався на рівні жалюгідного 1%. У 2017 році показники зросли, але план все одно не буде виконаний.

Потрібно також відійти від інституту оцінки підприємств, що продаються, яку проводять так звані незалежні оцінювачі. Побоюючись політичних кримінальних справ у майбутньому, вони завжди ставлять максимально можливу оцінку, яка не відповідає ринку. А маленькі об'єкти можна й зовсім виставляти на аукціони за балансовою вартістю або вартістю активів.

Для формування ціни великих об'єктів потрібно вивчати реальний попит і цінову кон'юнктуру на світовому ринку продукції даного підприємства. Із цим завданням не до снаги впоратися чиновникам, тому нам потрібен механізм залучення та оплати праці незалежних радників з приватизації. Для малої приватизації потрібно започаткувати процедуру електронного аукціону, щоб кожен, навіть найменший бізнес міг без проблем придбати якийсь гараж, що гниє у держвласності.

Ідея приватизації 2017 року проста – змусити баластові державні активи заробляти й робити внесок у розвиток економіки. Для цього потрібен високомотивований власник, який інвестує свої гроші і буде вимагати віддачі від інвестицій. Держава, на жаль, не є ні мотивованим, ні здатним на інвестиції акціонером. Чи можна розраховувати на позитивні зміни в майбутньому? Треба. Якщо ні, то держпідприємства можуть не побачити «прекрасну далечінь» і стати жертвою політичної корупції. І ми завжди будемо лікувати її симптоми.

Андрій Бойцун

Член Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні,

 віце-президент Української академії корпоративного управління