Як досягти миру. Шість важливих уроків

28 вересня 2017 - 11:12
Як досягти миру. Шість важливих уроків

Зараз дуже слушний час для того, щоб подумати про цінності, які допомагають встановленню миру

Думаю, є шість уроків, які я відзначив би із процесів мирного врегулювання. Багато з цих уроків мають суттєві наслідки для того, як ми дивимося на питання України сьогодні.

Перший урок. Ви можете досягти миру лише з тими партнерами, які цього хочуть, з людьми, для яких переговори не є гамбітом, скерованим на обман, або способом виграти час, щоб підготуватися до наступної фази конфлікту. Це мають бути люди, які щиро хочуть примирення. Подивімося, наприклад, на  резолюції, які подає в ООН Росія. Важливо, щоб ми розуміли: чи це йде від партнера, який справді хоче примирення, чи це тактичний маневр?  Для того, щоб мир вкоренився, це партнерство має бути справжнім. І часом, як це сталося у Північній Ірландії, воно може походити з виснаження: після багатьох років конфлікту люди, нарешті, вирішили, що вони прагнуть миру. Але бажання має бути щирим.

Другий урок. Мир означає зміну ваших відносин з другою стороною, зміну характеру і властивостей цих відносин – від ворога до партнера у встановленні миру. Це легко сказати. Шимон Перес одного разу сказав: "Ви досягаєте миру з ворогами, а не з друзями, але це важко зробити". Спадок будь-якого конфлікту – це гіркота, недовіра і часто глибоке страждання. Успіх буде лише у тому випадку, якщо ви підходите до цього в дусі партнерства. Звісно, у мирному процесі може бути забагато наївності, але може бути і забагато цинізму.

Я пам'ятаю, як під час всього перебігу північно-ірландського конфлікту деякі люди мені казали, що все це будується на якихось фантазіях, що ніхто не хоче там миру, що наші зусилля будуть марні. Ми маємо бути реалістами, але ми так само повинні мати уяву, щоб виобразити, як ті, хто були ворогами, з часом можуть бути партнерами.

Політики можуть домовитися про мирні угоди, але примирення насправді відбувається не між політичними лідерами, а між народами або людьми 

Третій урок. Для того, щоб мир тривав, він має надавати те, що я називаю справедливою і стабільною організацію майбутнього, рамкою майбутнього. Іншими словами, це не може бути якимось тактичним ходом, тактичною зручністю, він має ґрунтуватися на принципах, які приймаються, які є справедливими. У випадку Північної Ірландії, мир , зрештою, встановився, тому що учасники-республіканці були готові сприйняти те, чого хотіла більшість населення, а юніоністи погодилися з тим, що католики і націоналісти мають відчувати на собі так само справедливе рівне ставлення, і що владою потрібно поділитися і розділити її між різними групами громади. В Україні мені важко уявити, що може бути мир, доки не буде поваги до цілісності української території, і що нова Конституція і будь-які зміни в ній мають визнавати цей факт.

Але для того, щоб мир вкоренився, ця рамка має бути міцною, адже мирне врегулювання забирає час і багато зусиль, забирає  волю не здаватися, забирає час на те, щоб підготувати людей до миру. Зрештою, політики можуть домовитися про мирні угоди, але примирення насправді відбувається не між політичними лідерами, а між народами або людьми. І  якщо люди неготові до миру, якщо вони неготові знайти підґрунтя і основу для миру, то його не буде.

Ми уклали Угоду Страсної п'ятниці 1998 року, яка лише 2007 року стала конституційною реальністю. Іноді я думаю, що близькосхідний мирний процес забере навіть більше часу. А ми ще й досі далекі від наближення до угоди, до домовленості. Але якщо ми в якийсь дивовижний спосіб досягнемо офіційного врегулювання, знадобиться ще багато-багато років, поки настане справжнє примирення.

Четвертий урок. Мир настає лише тоді, коли є лідерство. І завжди виникає проблема в будь-якому мирному процесі: лідери мають сказати тим, хто до них прихильний – зараз настав час для миру. А це дуже важко зробити. Коли я був лідером своєї політичної партії, я казав, що найважче для будь-якого лідера - сказати "ні" власним прихильникам. Потрібно опиратися їм, коли вони хочуть, щоб ви займали найрадикальніші, найбільш екстремістські позиції. Сказати їм "ні". Іноді я думаю про сучасну політику, і що мене найбільше дивує, особливо, що стосується світу соціальних медіа, що перетворюють політику, коли ви бачите хвилю емоцій, яку зараз створює соціальні медіа з такою швидкістю і потужністю, питання політичних лідерів таке: коли вони бачать хвилю, чи вони беруть приладдя для серфінгу і сідлають цю хвилю, чи вони готові за певних умов залишатися на місці і розрізати цю хвилю, опиратися їй. Ви ніколи не зможете досягти миру без того, щоб бути готовими опиратися тій критиці і звинуваченням у зраді, які будуть скеровані проти вас. Отже, лідерство – це важливо.

П'ятий урок. Важлива зовнішня підтримка. Я не бачу можливості миру в Україні і вирішення проблем Україною на сході без зовнішньої підтримки з боку Америки, Європи і такого ставлення в Росії, коли РФ буде готова шукати мир і робити те, що необхідно для того, щоб його створити. І практично за будь-яких умов вимагати, щоб зовнішні чинники не підривали, а підтримували мирний процес.

І шостий урок – майбутнє миру потребує підтримки. Потрібно підтримувати пропозицію економічного та політичного майбутнього, яка працює. От чому тут в Україні мир наприкінці конфлікту і реформи, про які сьогодні говорять лідери, не існують в окремому вимірі одне від одного, вони щільно пов'язані. Мир людям легше усвідомити і прийняти, коли є економічне і політичне бачення,  якого вони мають прагнути. Мир вкорінюється глибше, коли поруч із політичним врегулюванням є перспектива економічної надії на майбутнє. Це особливо важливо в Україні, але я можу піти і процитувати вам будь-яку мирну угоду в світі і сказати, що без економіки, яка функціонує, і без економічних змін, які підтримують і забезпечують цей мир, він не витримає.

Отже, зміни і реформи в Україні – це необхідна складова мирного процесу, і для України – складова всього майбутнього, це – орієнтація на Європу.

Україні потрібна Європа. Але, я гадаю, що і Європі потрібна Україна і ті перспективи, які з цим пов'язані, які з цього виходять. Україна ніколи не має перетворитися на забутий куточок європейського ландшафту. Є тут іще урок для Британії. Особливо у ці часи. Деякі засадничі принципи ліберальної демократії потребують переоцінки, тому що ці принципи нерозривно пов'язані з нашим способом життя, з нашими переконаннями і з тим, що ми маємо бути готові захищати. Українці повинні мати право визначати власне майбутнє, вирішувати, яких вони хочуть союзів і партнерств. І це має відбуватися за умов свободи, вільно. Ця свобода не може бути принесена в жертву нікому з міркувань доцільності. Сприйняття суверенної нації в межах її кордонів є сприйняття її цілісності. І в цьому аспекті не може бути різниці між позицією США і позицією Європи.

У ці часи, коли в Америці та в Європі ми дивимося на нові зміни, ми повинні пам'ятати, для чого був створений Трансатлантичний альянс між Америкою та Європою. Цей Альянс був створений не для агресії. Це є альянсом спільних інтересів, а в своїй серцевині є альянсом цінностей. Це фундаментальна віра у свободу, свободу обирати  свій уряд, говорити те, що ти думаєш, поклонятися Богу, як ти хочеш, і повідомляти правду, мати право на справедливий суд, робити все, що ти хочеш і не боятися, що хтось на власний розсуд може тебе обмежити залежно від твоїх  поглядів, віри та думок. Це фундаментальний принцип, який лежить в основі нашого суспільства і європейського ідеалу.

Якщо народ України хоче такої свободи, то вони мають право на неї, і наш обов'язок – їм допомогти її здобути. Ми працюємо над мирним рішенням конфлікту, ми цього прагнемо, але ми робимо це відповідно до принципів, а не закриваючи очі на них. Тому зараз дуже слушний час для того, щоб подумати про мир, про цінності, які допомагають встановленню миру.

Тоні Блер