Екс-глава Міноборони США: Проблема в тому, що санкції проти Росії – назавжди

21 вересня 2017 - 10:26
Екс-глава Міноборони США: Проблема в тому, що санкції проти Росії – назавжди

Наприкінці минулого тижня Роберт Гейтс виступив на конференції Yalta European Strategy, розкритикувавши рішення Конгресу США закріпити законом санкції проти РФ

Роберт Гейтс – непересічна особистість в американській політиці. Він був однією з найвпливовіших осіб у країні за кількох президентів-республіканців. На початку 1990-х, за президента Буша-старшого, Гейтс працював заступником радника президента з питань нацбезпеки, після того – очолив ЦРУ. У 2006 році, вже за Буша-молодшого – став очільником Пентагону.

Нині 73-річний політик перебуває поза активною політикою, але його думка і досі має значення у Вашингтоні. Це особливо важливо для нас з урахування того, що Гейтса вважають одним із фахівців по Росії.

 "Я вам гарантую, цього не станеться!"

– Почнемо з вашої заяви про санкції. Чому ви вважаєте, що санкційне рішення Конгресу було помилкою?

– По-перше, хочу підкреслити, що я повністю підтримую самі санкції, затверджені Конгресом. Обмеження, запроваджені проти Росії, є обґрунтованими. Єдине моє застереження стосується того, що досі у санкційному законодавстві щодо всіх країн – йдеться не лише про Росію – була норма про те, що президент має право зняти санкції, якщо таке зняття – в інтересах Сполучених Штатів.

Натомість рішення Конгресу позбавило президента можливості вести торгівлю з росіянами, переконувати їх змінити політику в обмін на зняття санкцій.

Отже, мене непокоять не власне санкції – я їх повністю підтримую. Але я вважаю, що президент повинен мати можливість коригувати їх.

– Ви вірите, що відносини з Росією можуть поліпшитися так різко, що виникне потреба зняти санкції?

– Але ж проблема в тому, що ці санкції – вони назавжди!

– Чому ж назавжди? Будь-який закон можна змінити, і санкційний також.

– Нібито так. Але чи уявляєте ви собі, щоб Конгрес США підтримав зняття санкцій з Росії, поки Крим лишатиметься окупованим?

Я вам гарантую, цього не станеться. Шанси – нульові!

А це означає, що багато-багато років ці санкції лишатимуться в силі.

– Можливо, це правильно? Росія продовжує порушувати міжнародне право – отже, вона має бути покарана.

– А уявіть, якщо президент вирішить домовиться про часткове зняття санкції, про їх послаблення, і наслідком цього буде звільнення Криму? Тепер це не буде можливим.

– Дивно, що у другій половині XX сторіччя, коли діяли обмеження щодо СРСР, коли діяла поправка Джексона–Вейніка, не було чути аналогічних закликів – мовляв, "чому б не зняти санкції з Союзу".

– То саме це давнє рішення США і є моїм аргументом! В 1974 році, коли ухвалювали поправку Джексона–Вейніка, я працював у Білому домі (Гейтс був співробітником Національної ради безпеки в період, коли президенти Ніксон та Форд взяли курс на потепління з Москвою, а в Конгресі переважала протилежна думка).

Тоді санкції були накладені на Радянський Союз і, за логікою, вони мали бути зняті, щойно СРСР зник з мапи світу. Але Союзу немає вже понад 25 років, а ці санкції і досі в силі! (Формально поправка Джексона–Вейніка була скасована у 2012 році, з ухваленням більш жорсткого "акту Магнітського", але обмеження і справді досі діють).

Це – наочна ілюстрація того, як складно зняти санкції, запроваджені рішенням Конгресу.

Тож я хочу підкреслити: я повністю підтримую запроваджені проти Росії санкції. Я вважаю, що Росія має платити ціну. Але я не вважаю корисним те, що Конгрес не лишив президенту жодного простору для гнучкості і нівелював роль санкцій як важеля тиску на Москву.
 

"Народ Америки не хотів долучатися до цієї війни"

– У 2008 році, коли Росія напала на Грузію, ви були шефом Пентагону. Чи розглядалася тоді можливість військової допомоги Грузії з боку США?

– Ні, адміністрація Буша ніколи не розглядала можливість військового втручання. Що ми зробили – це забезпечили повернення додому грузинської бригади, яка була на той час в Іраку. Ми надали свій військовий літак, щоби вони повернулися в Тбілісі.

– Ви не думаєте, що така позиція США дала Москві чіткий сигнал, що вони можуть робити що завгодно?

– Що ж, народ Америки не хотів долучатися до цієї війни.

– Окрім участі американських військ, є безліч інших типів допомоги – ви могли, приміром, надати Грузії зброю.

– Ми надавали Грузії чимало військової допомоги. Зброю ми не надавали, але підтримка була.

– Те саме, як нині з Україною – Штати надають допомогу, але нам потрібне озброєння.

– Що стосується України, я перш за все хочу підкреслити, що кожна країна має право на оборону, може просити США про допомогу зброєю. І якщо ви проситиме, то зрештою ця зброя буде надана. Але я би рекомендував Києву прораховувати на два-три кроки вперед.

Замисліться, що робитиме Путін, якщо ми продамо Україні оборонну зброю!

Росія набагато ближча до ваших кордонів, аніж ми. Більше того, російські військові вже є всередині ваших кордонів. Тому Путін має неймовірну спроможність до ескалації конфлікту на Сході України, якщо США нададуть вам зброю. Тому подумайте, чи хочете ви йти цим шляхом.

– Чимало людей в Україні з вами не погодяться. Навпаки, надання високоточної зброї допоможе в деескалації, бо стримуватиме агресора.

– Що ж, рішення та оцінка – за вами.

– У 2008 році, після російсько-грузинської війни, ви говорили в інтерв’ю, що США витратили понад 40 років для поступової нормалізації відносин з РФ і не час це все руйнувати. Зараз ви так само вважаєте?

– Я, звісно, не пригадаю в деталях всі інтерв’ю, які я давав дев'ять років тому, але моя позиція була та залишається такою: США мають бути надзвичайно обережними та дуже мудрими, обираючи для себе битву.

Штати мають бути вкрай обережними з рішенням кинути виклик великій країні, особливо – ядерній країні.

Тоді, у 2008 році, Росія мала в Грузії перевагу у всьому – військову, географічну. Наша можливість військово протистояти Росії в Грузії була вкрай обмеженою! Навіть якби ми обрали можливість військового втручання,

Росія встигла би завершити війну ще до того, як ми встигли б перекинути солдат чи військові потужності.

Цієї позиції я дотримуюся і нині: США мають бути особливо обережними, коли вирішують питання про підтримку (іншої сторони) в конфлікті з таким потужним супротивником, як Росія.

– Де є та червона лінія, після якої США мають долучатися? Це кордон НАТО?

– Абсолютно вірно!

Тому США продовжують наголошувати та підтверджувати, що положення статті 5 договору НАТО (про колективну оборону) є абсолютними, безсумнівними. І я думаю, що Путін це розуміє.

– Отже, Росія може безкарно робити що завгодно – якщо тільки вона не перетне кордони НАТО?

– Не безкарно. Дії Росії мають свою ціну для неї, і подальші дії нестимуть додаткову ціну.

– Чи не думаєте ви, що Україна заслуговує більшого у стосунках з НАТО? Я кажу, зокрема, про можливість надання нам ПДЧ.

– НАТО вже поставило Україну на шлях до набуття членства, у відповідності до рішення 2008 року. Але щоби говорити про членство, Україні треба виконати умови, це – передусім!

Я пам’ятаю, як відвідував Україну 2008 року, коли я був міністром оборони США. Україна – величезна держава, за площею майже як Техас. Але в ті роки Україна витрачала на оборону лише 1 мільярд доларів.

Отже, перед Україною ще дуже багато роботи. Ви маєте змінити свою військову структуру, щоби у вас була можливість претендувати на майбутнє у складі НАТО.

Як швидко це буде зроблено – залежить від України.