Як корупційний піар миколаївських депутатів обернувся провалом

19 лютого 2018 - 12:42
Федір Барна

Піар, який обернувся гучним провалом – або історія про те, як миколаївські чиновники, поспішаючи у рекордні терміни відкрити міжнародний аеропорт у місті, наламали дров, але вдали, що так все і мало бути, що так воно усе і треба

Гучна історія реконструкції миколаївського аеропорту вийшла далеко за межі регіону. Спочатку коротко нагадаємо основну фабулу. У 2016 році одіозний губернатор Миколаїівщини Олексій Савченко заприсягнувся до дня Незалежності, тобто того, що вже минув, запустити в регіоні міжнародний аеропорт. І щоб втиснутись у терміни – негайно завів на його території місцеву будівельну компанію "Житлопромбуд".

Без проекту, без тендерів, без грошей, майже що без нічого. Робочі одразу розпочали бурхливу діяльність: відремонтували терміналу, огорожі, злітно-посадкової смуги.

Роботи тривали з квітня минулого року. Керівництво області та місцеві депутати публічно, на камери та у соцмережах, звітували про успіхи й готувалися до відкриття разом із Президентом. А поміж собою мізкували: як найвигідніше усю цю показуху оформити "заднім числом".

Адже усі роботи по суті проводились на око – і сам процес підготовки документації затягнувся на місяці. З анонімних аудіозаписів гарячих дебатів, які точилися на летовищі, стало зрозуміло: тодішнє керівництво аеропорту не погоджувалося оголошувати тендер без експертизи проекту.

Сам проект не могли узгодити, бо брати відповідальність за нього охочих теж не було. І це не дивно – проект писався не до початку робіт, в процесі. І це – явне порушення.

Риторичні питання

Як освоїти кошти без тендеру – для місцевих чиновників питання виявилось риторичним. А кошторис там, до речі, не копійчаний. Спочатку він коливався в межах 100 мільйонів, потім зріс до 150 і вже наближається до 200 мільйонів.

З обіцяним запуском на День Незалежності так і не склалося – його відклали. 1 грудня 2017 року депутат Миколаївської облради Федір Барна публічно оголосив, що за 2 тижні офіційно аеропорт відкриють і на урочистості приїде Президент.

І знов за рибу гроші! Президента запросили, а тендер так і не оголосили. Дату відкриття аеропорту знову відклали на невизначений час! До речі, той самий депутат-оптиміст Федір Барна програв ящик віскі місцевій журналістці-реалісті Тетяні Локацькій, яка одразу поставила під сумнів гучні обіцянки місцевих політиків.

Питання: чому керівництво аеропорту так довго зволікало? І отут почалось найцікавіше.

Після провалу із відкриттям аеропорту, запланованим на 15 грудня, під новий рік в кабінеті губернатора Савченка прийняли на хабарі керівника миколаївського аеропорту Михайла Галайка. Ніби-то той приніс йому хабар 2,5 мільйони гривень за продовження трудового контракту.

Далі ж події відбувались 29 грудня. На той момент Галайко так і не пустив у хід документи для оголошення тендеру. І отут з’являються серйозні розбіжності з основною версією – Галайко опирається і не хоче оголошувати явно незаконний тендер, щоб освоїти гроші. Але водночас прагне і далі лишатися директором аеропорту, що навіть несе губернатору двомільйонний відкат? Звісно, нехай розбирається слідство, але як на мене, то версія не надто правдоподібна.

Через звинувачення у хабарі Галайка посади миттєво побавили. На його місце призначили Владислава Волошина. У минулому – військового льотчика. Так от Волошин на новій цивільній посаді часу не гаяв, і одразу підписав усі вищезгадані документи.

Рука не здригнулася, попри те, що навіть НАБУ новому керівнику прислало попереджувального листа. Але листи листами, а у січні тендер таки успішно розіграли – переможцем визначили нікому невідому київську компанію "ЄІС".

Як вони ділитимуть із попередніми виконавцями гроші – ще те, направду, питання. І от ще: уважно вдивляючись у формулювання листа від детективів НАБУ, закрадаються сумніви, що цій історії можна дати зворотній хід. Юридично прохання від НАБУ "вжити негайних заходів" можна трактувати по-різному – може це зовсім і не означає рекомендацію скасувати тендер.

І ще – важливе доповнення. Гроші на добудову аеропорту виділяли не лише з обласного бюджету. Депутати міськради погодили ще 24 мільйони на цю шляхетну справу із бюджету самого Миколаєва. Але як їх використали – дотепер ніхто не знає. Звіту від аеропорту нема, та й самі депутати чомусь дружно спасували, коли один із їхніх колег на сесії підняв питання про необхідність побачити деталізацію витрат.

Тобто власні гроші треба рахувати, а бюджетні – можна пускати за вітром. Все одно народні. Отака вона – залізна логіка миколаївських депутатів.

А ми з нетерпінням чекаємо на розвиток цієї історії, бо те, що ми розповіли – це лише зав'язка, і далеко не кульмінація. Сподіваємось. детективи НАБУ теж не спустять цю історію на гальма, а для решти можновладців історія миколаївського аеропорту стане гарним прикладом того, як не втратити розум, репутацію, а може і волю у гонитві за політичним піаром.

І от ще інформація на доданок – раптом і полтавські чиновники надумали відновити місцевий аеропорт. І знову ж таки – у найкоротші терміни. Вже й дату назвали: травень цього року.

Поки полтавці скромно планують вкластись у 50 мільйонів. Частину грошей вже знайшли – заберуть їх із Фонду на ремонти доріг. Але як за три місяці спритні полтавці усе це встигнуть – будемо прискіпливо спостерігати

Татьяна Мартынюк