Провокація підкупу: справи, про які мовчать

24 січня 2018 - 13:19
Провокація підкупу: справи, про які мовчать

Хіба можливо шляхом провокації злочинів забезпечити протидію корупції, в першу чергу в вищих ешелонах влади, чим сьогодні продовжують займатися наші правоохоронці? вою думку висловлює Олексій Баганець

Можна було давно переконатися, що шляхом провокації пропозиції, обіцянки і одержання неправомірної вигоди, як і інших злочинів, забезпечити протидію їм неможливо. Говорити про те, що саме за часів постмайдановской України набула поширення подібна практика, було б не зовсім об'єктивно. І раніше, в дореволюційні часи, такими забороненими методами грішили оперативні підрозділи та СБУ, і тодішньої міліції, особливо їх спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

Будучи довгий час прокурором, я не був прихильником подібних методів боротьби з корупцією і завжди принципово реагував на такі факти провокацій тоді ще хабарів і використання для цих цілей в основному осіб, які нібито добровільно співпрацювали з правоохоронними органами і виступали в якості так званих торпед. Доходило навіть до того, що таких «добровільних помічників» використовували в якості кадрових хабародавців одночасно різні правоохоронні органи і навіть в різних областях нашої країни. Звичайно, суди, викриваючи подібні факти, в основній масі своїй не сприймали отримані таким шляхом докази і зазвичай виправдовували підсудних або тривалий час затягували розгляд цих справ, а потім повертали їх на додаткове розслідування (це до прийняття нового КПК України 2012 року).

Але вже після Революції гідності вищі посадові особи нашої держави і навіть сам гарант Конституції, а також частина політиків і ті ж «грантоїди» почали активно ініціювати узаконення провокації підкупу. Звичайно, у всіх названих ініціаторів мотиви подібних закликів були різні. Але головне, що ці декларації і заяви не були засновані на вимогах національного законодавства і суперечили практиці Європейського суду з прав людини.

На цей рахунок можна дискутувати, тому що, дійсно, в тих же США провокація підкупу в значній мірі узаконена, в той час як у нас - ні. Більш того, в Україні за такі дії передбачена кримінальна відповідальність.

Але провокаційні заклики про негайне внесення змін до нашого законодавства і відвертий тиск на керівництво держави так званих партнерів і фінансистів, перш за все - з-за океану, під виглядом необхідності посилення боротьби з корупцією, привели до негативних наслідків. Наші правоохоронці, особливо НАБУ і САП, які і не приховують своєї орієнтації на закордонні центри впливу, почали на свій розсуд застосовувати таку незаконну практику провокації підкупу. Тим більше в умовах, коли прокурорський нагляд за дотриманням законів про оперативно-розшукову діяльність і вимог КПК України фактично знищений, а судовий контроль за діяльністю органів попереднього розслідування і оперативно-розшукової діяльності практично відсутня. Судова система за останні три роки настільки знекровлена, а судді залякані як в результаті так званої судової реформи, так і різними антикорупціонерами, що служителі Феміди сьогодні бояться ухвалювати навіть законні рішення.

Про організованих НАБУ при відсутності належного прокурорського нагляду з боку САП дуже схожих провокаціях підкупу стосовно народних депутатів Максима Полякова та Борислава Розенблата, а також першого заступника Державної міграційної служби України Діни Пимахова говорили в ЗМІ більш ніж достатньо. Зокрема, звучали і дійсно, по-справжньому професійні висновки і судження. Хотів би зупинитися на тих фактах, про які в пресі чомусь промовчали.

На мою думку, на них потрібно звернути увагу, тому що вони в сукупності вже свідчать про загрозливу тенденцію і створюють прецеденти, від яких постраждають як наші громадяни, так і Україна в цілому. Поширення подібної практики, а точніше - її нав'язування Україні з-за кордону, підриває і основи нашої державності.

Безпрецедентний факт провокації підкупу був застосований по відношенню до мера Вишгорода Київської області. Працівники СБУ по м.Києву та області, спільно і під прикриттям прокуратури Київської області, ще в 2015-му або на початку 2016 року спровокували і без будь-яких законних підстав затримали останнього, нібито на гарячому при одержанні неправомірної вигоди (хоча це і не відповідало дійсності). Після чого йому було необгрунтовано повідомлено про підозру, а сам він узятий під варту і навіть відсторонений від займаної посади.

Самим неприйнятним і цинічним було те, що всі ці заходи процесуального примусу були застосовані на підставі показань - підкреслюю - однієї людини, яка до того ж діяла під чужим ім'ям за надуманим оперативними працівниками сценарієм. Пізніше заяву «хабародавця» про обставини участі в цій події було викладено в інтернеті і шокувала багатьох експертів. Незважаючи на розкриття цієї небаченої за розміром і цинічності «спецоперації» щодо усунення названого керівника органу місцевого самоврядування із займаної посади, втручання навіть апеляційного суду, який фактично і викрив незаконні дії оперативних працівників і прокуратури, це не відновило доброго імені міського голови. Адже через відсутність належного прокурорського нагляду, а точніше - відсутності взагалі в Київській області районного прокурора, а в Україні - генерального прокурора, це фактично сфальсифікована справа все одно було направлено до суду з обвинувальним актом!

Цей приклад є показовим і з тієї причини, що ставить під сумнів загальні звинувачення нинішнього генпрокурора на адресу НАБУ за нібито допущені провокації щодо названих вище народних депутатів і одного з керівників Міграційної служби. Адже він сам в ситуації з Вишгородським міським головою якщо і не був причетний до організації цього беззаконня, то напевно знав про нього і міг не допустити свідомо незаконного притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, перешкодити подальшій фальсифікації кримінальної справи і відновити справедливість. Але цього не зробив. Тому коли я чую його заяви про досягнення в частині встановлення справедливості в діяльності органів прокуратури, мені стає соромно за ту державну структуру, в якій я прослужив понад 35 років!

Про те, що наші нинішні «борці з корупцією» взяли на озброєння подібну практику провокації отримання або дачі неправомірної вигоди перш за все для піару, а не для реального вживання заходів з протидії цьому злу, свідчать і інші випадки, не менше кричущі, ніж наведені вище . Вони чомусь не стали предметом відповідної реакції з боку суспільства.

Перший такий випадок був оприлюднений САП і Генпрокуратурою як свідчення чесності і непідкупності головного антикорупційного прокурора. Ними були затримані двоє суддів одного з районних судів м Дніпра, які нібито намагалися вручити Назару Холодницькому в його службовому кабінеті неправомірну вигоду за прийняття рішення про закриття справи проти одного з цих суддів, якого НАБУ звинувачувало в корупції. Незважаючи на те, як широко був розпіарений цей факт, через кілька днів про нього всі замовкли, і створюється враження, що і забули. Тому зовсім не дивно, що про результати розслідування цього очевидного кримінального злочину, якщо він насправді мав місце, організатори зазначеного «дійства» до сих пір не поінформували суспільство. Але у мене виникають, особливо в світлі останніх подій за листопад-грудень минулого року, сумніви: чи були запідозрені (а через ЗМІ - вже і фактично звинувачені) названі двоє суддів відповідно до вимог чинного законодавства? Виходячи з аналізу цієї ситуації, виникають закономірні питання:

- Яким чином ці судді, іногородні жителі, змогли встановити контакт з керівником САП і провести з ним переговори на предмет вчинення ним дій з використанням свого службового становища з метою звільнення судді від кримінальної відповідальності? І чому антикорупційний прокурор взагалі пішов на таку розмову?

- Хто з них під час цієї першої бесіди або контакту обмовився про винагороду за вчинення Антикорупційної прокуратурою дій в їх користь?

- Якщо припустити, що саме хтось із названих суддів запропонував винагороду, то як на це відреагував антикорупційний прокурор: категорично відкинув подібне подальший розвиток подій і цю пропозицію або, навпаки, погодився вести подальші переговори з цього приводу?

- Хто назвав конкретну суму винагороди, тобто неправомірної вигоди? Якщо хтось із суддів, то як на це відреагував сам Холодницький: категорично відкинув і припинив з ними не тільки розмови, а головне - зустріч, і відкинув будь-які контакти в майбутньому?

- Яким чином, на яку дату, час і місце була домовленість про наступну зустріч з метою уже передачі неправомірної вигоди і чи були попередньо обговорені її сума або розмір?

- За чиєю пропозицією місцем передачі грошей було визначено службове приміщення Антикорупційної прокуратури, зокрема, службовий кабінет Холодницького?

- На якому етапі цих переговорів останній повідомив детективам НАБУ або генеральному прокурору про те, що йому збираються передати неправомірну вигоду і за що саме?

- Чи всі розмови Холодницького і цих суддів супроводжувалися аудіо- і відеозаписом, в тому числі як по телефону, так і при особистих зустрічах?

- Скільки було таких розмов, в яких фактично Холодницький підтримував подібні переговори, тим самим не припинивши їх, не відкинувши подібних пропозицій, чим фактично сформував упевненість своїх співрозмовників в можливості або навіть необхідності передачі йому цієї неправомірної вигоди?

- Яким чином вдалося названим суддям пройти з такою сумою грошей в охороняється службове приміщення САП, а тим більше - в службовий кабінет Холодницького, в приймальні якого, напевно, обов'язково обшукують усіх сторонніх відвідувачів, тим більше підозрюваного у справі або посередника в його інтересах?

Відповідь на всі ці питання напрошується одна: якби під час першої зустрічі або контакту з названими суддями (або суддею) у відповідь на такі пропозиції за неправомірну вигоду закрити кримінальну справу головний антикорупційний прокурор категорично відкинув подібні пропозиції і припинив контакти з цими особами (або особою ), які запропонували дати йому неправомірну вигоду, то і цього злочину не сталося б. А тепер самі подумайте: чи могла мати місце в цьому випадку провокація скоєння злочину названими суддями?

Ще більше здивувала прес-конференція прокурора Миколаївської області, яку він провів за участю голови обласної державної адміністрації. Ви тільки вдумайтеся: деякі нинішні керівники регіональних прокуратур вже дійшли до того, що замість принципового реагування на порушення закону в ході оперативно-розшукової діяльності і в ході провадження досудового розслідування займаються самопіаром або допомагають з використанням свого службового становища піаритися тому ж голові обласної державної адміністрації. Який, до речі, в тій ситуації був заявником і, мабуть, свідком в конкретному кримінальному провадженні! З їх спільного повідомлення в ЗМІ стало відомо, що вони «героїчно» розкрили суспільно дуже небезпечний злочин, пов'язаний нібито з тим, що один з керівників підприємства області намагався дати неправомірну вигоду цього голові ОДА. Але якби і ви, шановні читачі, задали їм питання, які у мене виникли до ГПУ і антикорупційного прокурора в попередньому випадку, то з їх об'ємних відповідей зробили б висновок, дуже схожий на мій: в таких ситуаціях, при такій віддаленості названих посадових осіб від суб'єктів дачі неправомірної вигоди зробити подібний злочин без відповідної провокації з боку правоохоронних органів об'єктивно неможливо! До речі, у цій справі теж результат розслідування невідомий.

Я також просто не вірю, що подібними пропозиціями за неправомірну вигоду зробити якісь дії по службі, в тому числі і незаконні, було завдано названим чиновникам «непоправної моральної шкоди», у зв'язку з чим потрібно було штучно створювати умови для підкупу, тобто фактично провокувати таких осіб до скоєння злочину. Причина зрозуміла - гонитва за дешевим піаром!

А найголовніше, що я сумніваюся в судову перспективу обох названих справ. У всякому разі, таке враження склалося не в мене одного, а й у інших експертів.

Так, треба визнати, що подібні випадки (спроби дати хабар) були і могли виникати на практиці, але вони мали місце в таких ситуаціях, де відповідні посадові особи були застигнуті подібною пропозицією несподівано, коли ситуації з пропозицією неправомірної вигоди (хабарів) були спонтанні, раптово виниклі без будь-яких попередніх зустрічей з посадовими особами і тим більше - цілеспрямованих переговорів. Для прикладу уявімо ситуацію, що дорожньою поліцією виявлено порушення Правил дорожнього руху, при цьому затриманий в автомашині в п'яному вигляді водій тут же намагається вручити неправомірну вигоду поліцейському. Друга ситуація, коли громадянин прийшов до лікаря з метою отримання лікарняного листа, а йому відмовили, в зв'язку з чим він і намагався передати гроші лікарю і т. П.

Але наші так успішно «реформовані» правоохоронні органи в гонитві за дешевою популярністю і з метою піару, на жаль, фактично йдуть на провокування вчинення злочинів особами, які взагалі до цього не планували здійснювати подібних кримінальних злочинів, якби їх до цього не схилили самі правоохоронці або особи, які діяли за їх вказівкою!

Головне, що потрібно пам'ятати нашим «борцям з корупцією»: і на них поширюються загальні принципи кримінального провадження, передбачені ст. 7 КПК України, серед яких і такі, як верховенство права, законність, презумпція невинності і забезпечення доведеності вини і т. П.

«З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити країною. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони », - справедливо зауважив свого часу Отто фон Бісмарк.

Олексій Баганець